duān   [táng] 文秀wénxiù节分端午自谁言jiéfēnduānwǔzìshuíyán万古传闻为屈原wàngǔchuánwénwéiqūyuán
堪笑楚江空渺渺kānxiàochǔjiāngkōngmiǎomiǎo不能洗得直臣bùnéngxǐdézhíchényuān
端午的诗千载贤愚同瞬息qiānzǎixiányútóngshùnxī几人湮没几垂名jǐrényānmòjǐchuímíng
端午日赐衣duānwǔrìcìyī táng 杜甫dùfǔ
宫衣亦有名gōngyīyìyǒumíng端午被恩荣duānwǔbèiēnróng
细葛含风软xìgěhánfēngruǎn香罗叠雪轻xiāngluódiéxuěqīng
自天题处湿zìtiāntíchùshī当暑著来清dāngshǔzhùláiqīng
意内称长短yìnèichēngchángduǎn终身荷圣情zhōngshēnhéshèngqíng
jìng shī táng 卢肇lúzhào
石溪久住思端午shíxījiǔzhùsīduānwǔ馆驿楼前看发机guǎnyìlóuqiánkànfājī
鼙鼓动时雷隐隐pígǔdòngshíléiyǐnyǐn兽头凌处雪微微shòutóulíngchùxuěwēiwēi
冲波突出人齐譀chōngbōtūchūrénqíhàn跃浪争先鸟退飞yuèlàngzhēngxiānniǎotuìfēi
向道是龙刚不信xiàngdàoshìlónggāngbúxìn果然夺得锦标归guǒránduódéjǐnbiāoguī
节令门jiélìngmén·端阳duānyáng [qīng]李静山lǐjìngshān
樱桃桑椹与菖蒲yīngtáosāngshènyǔchāngpú更买雄黄酒一壶gèngmǎixiónghuángjiǔyìhú
门外高悬黄纸帖ménwàigāoxuánhuángzhǐtiē却疑账主怕灵符quèyízhàngzhǔpàlíngfú
qīngmíngtáng 杜牧dùmù
清明时节雨纷纷qīngmíngshíjiéyǔfēnfēn
路上行人欲断魂lùshàngxíngrényùduànhún
借问酒家何处有jièwènjiǔjiāhéchùyǒu
牧童遥指杏花村mùtóngyáozhǐxìnghuācūn
途中寒食túzhōnghánshítáng 宋之问sòngzhīwèn
马上逢寒食mǎshàngfénghánshí途中属暮春túzhōngshǔmùchūn
可怜江浦望kěliánjiāngpǔwàng不见洛桥人bújiànluòqiáorén
北极怀明主běijíhuáimíngzhǔ南溟作逐臣nánmíngzuòzhúchén
故园肠断处gùyuánchángduànchù日夜柳条新rìyèliǔtiáoxīn
寒食hánshítáng 韩翃hánhóng
春城无处不飞花chūnchéngwúchùbùfēihuā
寒食东风御柳斜hánshídōngfēngyùliǔxié
日暮汉宫传蜡烛rìmùhàngōngchuánlàzhú
轻烟散入五侯家qīngyānsànrùwǔhóujiā
闾门即事lǘménjíshì唐张继tángzhāngjì
耕夫召募爱楼船gēngfūzhàomùàilóuchuán
春草青青万项田chūncǎoqīngqīngwànxiàngtián
试上吴门窥郡郭shìshàngwúménkuījùnguō
清明几处有新烟qīngmíngjǐchùyǒuxīnyān
清明夜qīngmíngyè唐白居易tángbáijūyì
好风胧月清明夜hǎofēnglóngyuèqīngmíngyè
碧砌红轩刺史家bìqìhóngxuāncìshǐjiā
独绕回廊行复dúràohuílánghángfùxiē
遥听弦管暗看花yáotīngxiánguǎnànkànhuā